21 листопада – Всесвітній день телебачення. Відзначати цей день почали не так давно. 17 грудня 1996 Генеральна Асамблея ООН провела перший Всесвітній телевізійний форум, під час якого усім країнам було запропоновано відзначати Всесвітній день телебачення, у рамках якого обмінюватися телепередачами та програмами про соціальний і економічний розвиток, мир і безпеку, у такий спосіб поглиблюючи культурний і міжнаціональний обмін.

Слово «телебачення» з'явилося у 1907 році. Перші експерименти із використання електронних променів для передачі і прийому зображення на певні відстані проводилися на початку 20-х років ХХ століття в США, Японії та в Радянському Союзі. А вже у 1933 році американський інженер російського походження Володимир Зворикін винайшов катодну трубку, яка стала головною деталлю телевізора. Завдяки цьому відкриттю у 1936 році було розпочато регулярні телепередачі у Великобританії та в Німеччині, а у 1941 році – і в США.

В Україні перший офіційний телевізійний ефір відбувся 1 лютого 1939 року і тривав усього 40 хвилин. Повноцінна історія українського телебачення розпочалася 1951 року у Харкові, де група радіоаматорів здійснила вдалу спробу передачі перших телевізійних даних.

Існує чимало цікавих фактів, пов’язаних із телебаченням. Вважають, що кожна людина витрачає приблизно 14-15 років життя на перегляд телепередач. Проте найбільшими телеманами є японці, які щоденно проводять перед екранами телевізорів близько 9 годин.

У 30-х роках минулого століття на американському радіо з’явилися багатосерійні програми з легкими сюжетами, спонсорами яких стали виробники мила. Слухали такі програми переважно домогосподарки. Саме тому радіо-, а згодом і телесеріали почали називати «мильними операми».

До Книги рекордів Гіннеса як "найтриваліший на телебаченні" занесений серіал «Дороговказне світло». На екранах телевізорів він з’явився у 1952 році і проіснував до 2009. Усього було показано 15 763 серії.

Найстарішим ток-шоу в історії телебачення є американська передача "TheTonight Show" ("Сьогодні ввечері"), яка регулярно виходить в ефір із 1954 року.

До речі, в епоху чорно-білого телебачення дикторів фарбували зеленими рум’янами і помадою, оскільки в камерах часто застосовувалися червоні фільтри, тому губи на екранах телевізорів виглядали блідими.

Сьогодні ж цифрове телебачення дає можливість отримувати високоякісне зображення завдяки відсутності спотворень сигналу, обмінюватися різними програмами навіть на міжнародному рівні.