23 квітня минає 100 років від дня народження українського прозаїка, поета, лавреата Шевченківської премії Григорія Тютюнника. Бібліотека-філія №3 пропонує долучитись до онлайнового читання його роману "Вир".

Роман "Вир" (1960-1962) – без перебільшення, найталановитіший, найемоційніший повоєнний твір. Він своєю появою засвідчив, що репресоване українське слово вижило. Епічне полотно роману розгортається перед читачем, рясніючи колоритними персонажами, сяючи рідними авторові пейзажами, спонукаючи замислюватися над вічними питаннями людського буття. За роман "Вир" Григорій Тютюнник у 1963 р. був відзначений Шевченківською премією (посмертно).

Народився письменник на Полтавщині, в селі Шилівка Зіньківського району, в сім’ї селянина-бідняка. З 1938 р. – студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Воєнне лихоліття назавжди вкарбувалось у пам'яті і свідомості письменника, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком біля серця. В післявоєнні роки викладав у Львівському технікумі підготовки культосвітніх працівників та працював співробітником львівського журналу "Жовтень", вів активну і напружену літературну діяльність. Прожив неповних 42 роки. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

До творчого доробку митця входять збірка оповідань "Зоряні межі" (1950), повість "Хмарка сонця не заступить" (1957). Вже після смерті письменника побачила світ збірка поезій воєнного часу "Журавлині ключі" (1963).

Український письменник – Тютюнник Григір Михайлович (1931-1980) припадає йому молодшим братом по батькові. Брати Григорій та Григір Тютюнники дістали одне й те саме ім'я Григорій через випадковий збіг обставин. 

Завершити коротку оповідь про Григорія Тютюнника, мабуть, таки треба словами його молодшого брата, бо краще сказати про цього унікального письменника і його творчість не зміг би ніхто: "Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові"…