Прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України – важлива подія у житті української держави, хоча процес її народження був досить болісним та довгим і тривав шість років.

Початок конституційного процесу внесення змін до Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 р. поклала укладена Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. Декларація про державний суверенітет України. Закріплені в Декларації принципи суверенності, народовладдя, недоторканості території республіки, поділу державної влади, рівності громадян перед законом, гарантування їм конституційних прав і свобод мали конституційний характер.

Спираючись на Декларацію, Верховна Рада УРСР 24 жовтня 1990 року прийняла постанову «Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР» і затвердила склад першої Конституційної комісії, перед якою стояло завдання розробити проект Концепції нової Конституції. Комісія опрацювала сім варіантів документа. У червні 1991 р. концепція нової Конституції була схвалена парламентом.

Тим часом у житті СРСР відбувалися епохальні події, що змінили життя республік. В Україні 5 липня 1991 р. Верховною Радою був ухвалений закон про заснування в державі посади президента, що стало приводом для Конституційної комісії приступити до розроблення нової Конституції.

Вивчалися конституції інших держав, міжнародні конвенції, власний історичний досвід. У проекті були закріплені положення, що містилися в Загальній декларації прав людини 1948 р., пактах ООН про економічні, соціальні й культурні права, Європейській конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. та інших. Ці норми не викликали заперечень на всіх етапах конституційного марафону і увійшли в остаточний текст Конституції.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Ця доленосна подія змінила багато положень парламентської концепції нової Конституції.

Проекти Конституційної комісії обговорювалися на численних наукових конференціях. Було проведено низку експертиз вітчизняними та зарубіжними правниками. 1 липня 1992 р. Верховна Рада України ухвалила постанову про винесення проекту Конституції України на всенародне обговорення, яке тривало шість місяців.

У ході дебатів виявилася непримиренна суперечність між позиціями Президента України Л. Кравчука та Верховною Радою України щодо поділу державної влади. Різні думки висувалися щодо того, якою республікою мала б стати Україна, – парламентською чи президентською.

Восени 1993 р. конституційний процес остаточно загальмувався. Чинною залишалася Конституція УРСР 1978 р., до якої було внесено понад 200 поправок.

10 листопада 1994 р. почала діяти нова Конституційна комісія, утворена вже не як орган Верховної Ради України, а за принципом представництва всіх гілок влади. Коли, нарешті, у березні 1996 р. Конституційна комісія передала проект Основного Закону на розгляд парламенту, він викликав багато суперечок.

Проте, 28 березня розпочалося перше читання, яке тривало до 4 червня. Проект розглядався майже три місяці. Відбулося третє офіційне читання. Щоб урахувати всі поправки й доповнення, що вносилися парламентаріями, була утворена спеціальна погоджувальна комісія. Вона крок за кроком узгоджувала позиції різних політичних партій та угруповань, добираючи таку редакцію тексту Основного Закону, яка могла бути прийнята конституційною більшістю голосів.

Проте, чергова політична напруга сягнула свого апогею наприкінці червня, після указу Президента України про винесення 25 вересня 1996 р. на Всеукраїнський референдум Основного Закону. У цій ситуації Верховна Рада України ухвалила безпрецендентне рішення – працювати в режимі пленарного засідання до остаточного завершення роботи над Конституцією України.

27 червня 1996 р. проект було винесено на розгляд п’ятої сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Голосування за окремі статті повторювалося багато разів, аж поки за прийняту редакцію не висловились необхідні дві третини складу парламенту. Це засідання ввійшло в історію як довга «конституційна ніч» (з 27 на 28 червня). Лише вранці 28 червня 1996 р. у результаті компромісу між різними політичними силами держави текст Конституції, в цілому, набрав потрібну кількість голосів. Після 24 годин безперервної роботи Верховна Рада України ухвалила й ввела в дію Конституцію України 1996 р., відповідно втратила чинність конституція України 1978 р.

Конституція України визначає політичний і територіальний устрій держави, права, демократичні свободи і обов'язки людини й громадянина. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека проголошуються найвищою соціальною цінністю. Згідно з Основним Законом в Україні існує єдине громадянство.

Значна частина розділів Конституції визначає і закріплює головні принципи державного і суспільного життя, засади виборів і референдуму, організації та діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування.

Конституція має найвищу юридичну силу, тобто всі інші правові акти можуть прийматися лише на її підставі.

28 червня 1996 р. було проголошено державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає і закріплює підвалини всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи діяльності державного апарату України.

Цей день люди намагаються відсвяткувати, вони влаштовують народні гуляння, відвідують разом театральні вистави, концерти, картинні галереї, беруть участь у веселих іграх та інших святкових заходах.