Підполковник 86-го окремого батальйону територіальної оборони Хмельницького. 

Гулевський Сергій Павлович народився 11 листопада 1978 року в місті Попасна Попаснянського району Луганської області. 

У 1991 році закінчив СЗОШ №1. Займався спортом.

З 1995 по 1999 рік навчався в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

У 2000 році був призваний на військову службу. З 2015 року перейшов на контракт.

У 2021 році закінчив Запорізький Класичний приватний університет.

Сергій Гулевський став на захист України ще у 2014 році. Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне російське вторгнення в Україну, він продовжив мужньо боротися за те, аби витіснити ворога зі своєї землі.

Командир батальйону, він служив разом з бойовим медиком – своєю дружиною Лідією.

«Підрозділ Сергія Гулевського брав участь у багатьох бойових операціях. Це було Богородичне, Краснопілля, Долина, Слов'янський та Харківський напрямки. Ключові пости «орків» взяв його підрозділ. Він був безстрашним офіцером, за солдатів стояв горою і вони його любили», – згадує про Героя ексзаступник командира 86-го батальйону територіальної оборони Хмельницького Володимир Попик. 

У підрозділі, яким командував Сергій, пригадують, що його вірні і виважені рішення врятували життя багатьох бійців.

Сергій Гулевський загинув під час виконання бойового завдання від потрапляння осколка в серце, на руках у дружини. Трапилось це 19 травня 2023 року в селі Таврійське Запорізького району Запорізької області. 

Загибель «Дозора» стала важкою втратою для його побратимів. У їхній пам'яті він назавжди залишиться мужнім комбатом. 

23 травня Хмельницький попрощався із захисником. Віддати честь і шану прийшло багато побратимів, товаришів і друзів. Без батька залишився син. Попри те, що Сергій загинув на руках у дружини, у втрату найріднішою людини їй важко повірити. 

Поховали Сергія Гулевського на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.  

Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».