Микола Васильович Гоголь
(20.03.(01.04).1809-21.02.(04.03).1852 рр.)
Письменник, класик української і російської літератури. Його твори посіли чільне місце в скарбниці світової класичної літератури.
Бути у світі й нічим не позначити свого існування –
це здається мені жахливим.
Микола Гоголь
Народився Микола Васильович в містечку Великі Сорочинці (нині село Миргородського району Полтавської області) в родині поміщиків середнього достатку. Походив із старовинного роду Гоголів-Яновських, серед представників якого був Остап Гоголь, гетьман наказний Правобережної України, подільський та брацлавський полковник. Цікаво, що він народився, ймовірно, в с. Гоголі Летичівського повіту на Поділлі (нині село Віньковецького району Хмельницької області). Тобто, був нашим земляком.
Дитинство Миколи Васильовича пройшло в с. Василівці (нині Гоголеве) поблизу Миргорода, де він виховувався в маєтку батьків до 10 років. Батько письменника, Василь Афанасійович, помер, коли синові було 15 років. Але вважають, що сценічна діяльність батька, який був людиною веселої вдачі та чудовим оповідачем, вплинула й на уподобання Миколи, у якого рано проявився театральний талант. До того ж, М. Гоголь змалку виховувався у середовищі малоросійського побуту, панського і селянського. Ці враження стали основою майбутніх малоросійських повістей письменника, його історичних та етнографічних розвідок. Згодом, вже з Петербурга, М. Гоголь постійно звертався до матері, коли потрібні були нові побутові подробиці для творів. Впливу матері приписують і нахили до релігійності, які пізніше оволоділи всім єством М. Гоголя.
У 1819 р. разом з молодшим братом Миколу віддали вчитися до Полтавського повітового училища. Але смерть молодшого брата перервала навчання. Освіту Микола продовжив у відкритій Ніжинській гімназії вищих наук, куди вступив у червні 1821 р. Юний М. Гоголь не виділявся серед гімназистів – його вважали посереднім учнем. Не був він і старанним учнем, але мав чудову пам'ять – за кілька днів готувався до іспитів і переходив із класу до класу. Шкільні науки його мало цікавили, натомість Микола захопився театром: пристрасно брав участь у шкільних спектаклях, багато часу приділяв їх підготовці.
Ніжинську гімназію М. Гоголь закінчив у 1828 р. Мріючи про юридичну кар'єру, того ж року приїхав до Петербурга. Проте блискучі надії здійснилися не так швидко, як він очікував. У шуканні життєвої справи Микола вирушив за кордон, але через місяць, у вересні 1829 р., повернувся до Петербурга. Того ж року М. Гоголю, нарешті, вдалося вступити на службу до департаменту державного господарства. Державна служба викликала у нього глибоке розчарування. Змушений тягти лямку бюрократичного існування, М. Гоголь у вільні хвилини наполегливо працював над літературними творами. Славу йому приніс цикл повістей "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1831-1832 рр.) – "Сорочинський ярмарок", "Майська ніч, або Утоплена", "Страшна помста" та інші, в яких змальовано поетичний образ України, овіяний повір'ями й легендами.
З 1835 р. Микола Васильович повністю віддався літературній діяльності. Він опублікував цілу низку прекрасних творів, написаних впродовж кількох років: "Арабески", "Петербурзькі повісті", збірку "Миргород", "Вій", "Тарас Бульба". Нові твори засвідчили особливу своєрідність письменника, його оригінальність і значущість. Ім'я М. Гоголя стало популярним літературним ім'ям. Люди, які близько знали письменника, відзначали його величезну спостережливість, здатність одразу ж схоплювати характерні риси довкілля.
У 1836-1848 рр. М. Гоголь перебував за кордоном. Відвідав Німеччину, Францію, Швейцарію, жив у великих містах Європи. Довгий час жив у Римі, який надзвичайно полюбив. Перебуваючи в Італії, він постійно працював над "Мертвими душами". У 1842 р. поема була надрукована у Петербурзі.
Твори Миколи Васильовича великою мірою вплинули на розвиток української літератури, театру, мистецтва, національної свідомості й культури взагалі. Під впливом М. Гоголя в російській літературі виник напрям – "натуральна школа". Його п'єси ставилися на українській сцені з середини ХІХ ст. (Чернігів, Ніжин, Полтава, Київ), а за сюжетами творів створено опери М. Мусоргського, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського, М. Лисенка, балет В. Соловйова-Сєдого, знято багато кінофільмів.
Окрім літературної справи, Микола Васильович Гоголь займався історичними дослідженнями. На жаль, його статті з історичної тематики до цього часу залишились поза увагою багатьох дослідників.
Помер письменник у м. Москва, був похований на кладовищі Данилова монастиря. У 1931 р. прах перенесено на Новодівиче кладовище в Москві.
У 1929 р. у с. Великі Сорочинці, у будинку, де народився М. Гоголь, було відкрито літературно-меморіальний музей Миколи Гоголя. Проте під час Великої вітчизняної війни він був зруйнований. Відбудований і вдруге відкритий для відвідувачів 14 січня 1951 р. Зберігає близько 4 тис. експонатів: особисті речі М. Гоголя, малюнки, вірші, перші видання творів, фотокопії рукописів, світлини, роботи відомих художників та майстрів народної творчості.
28.03.2013 р.
Останнє оновлення 07.05.2013 р.
Використані джерела:
-
Кулікова Л. Б. Гоголь Микола Васильович / Кулікова Л. Б. // Енциклопедія історії України: т. 2 : Г–Д / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; НАН України; Інститут історії України. – К., 2005. – С. 131-132.
© Хмельницька міська центральна бібліотека
Сектор автоматизації бібліотечних процесів
Підготувала: Єсюніна Галина