Юрій БОНДАРЧУК народився 1 травня 1975 року у Хмельницькому. Був другим сином у сім'ї.

З трьох років Юрко ходив у садочок №23. 

Протягом 1982-1992 років Юрій навчався у Хмельницькій ЗОШ №14 (нині Гімназія №25 імені Вадима Ангела Хмельницької міської ради). 

Батьки навчали дітей бути самостійними й відповідальними, прививали їм любов до землі, її обробітку та рослин, які на ній ростуть. І ця любов супроводжувала Юрія БОНДАРЧУКА продовж усього життя. Він дуже любив поратися на своїй грядці, вирощувати городину, смачнючу полуницю, хвалився і пишався цим. Навіть брав участь у різних рослинних та продуктових виставках у рідному місті по вулиці Прибузькій, на ринку Дубово.

Закінчивши 10 класів школи, Юрій БОНДАРЧУК вступив у Хмельницький національний університет на спеціальність «бухгалтерський облік».

Юрій активно займався спортом, дуже гарно грав на гітарі. Це були його улюблені захоплення: спорт, гітара, а ще риболовля.

Протягом 1997-1998 років Юрій БОНДАРЧУК проходив строкову військову службу в місті Хмельницькому в МНС. А після звільнення розпочав трудову діяльність у сфері торгівлі та підприємництва на місцевому ринку.

У 2000 році Юрій одружився з гарною та щирою дівчиною Людмилою.

У 2002 році у Бондарчуків Юрія та Людмили народилася перша дитина, дівчинка Вікуся. Батьки раділи, але саме тоді почалися постійні тривоги та випробування для сім'ї, бо Віка була не здорова, вона не могла сама ходити, потребувала постійної підтримки та турботи. Цей ангел прожив на землі всього 19 років. Але дівчинка мужньо прожила своє життя. А Юрій та Людмила зробили усе можливе, щоб Віка була радісною та щасливою, наскільки це можливо.

Подружжя не побоялося народили ще двох діток. У 2006 році в Юрія народився син Юрій. Людмила назвала сина на честь батька, бо дуже його кохала. У 2013 році подарувала чоловіку ще одне янголятко, Юлію, таку довгождану і омріяну донечку.

Юрій був ідеальним чоловіком, дуже кохав свою дружину, підтримував і оберігав її. Був чудовим батьком, безупинно піклувався про першу донечку Вікторію, виховував мужнього, відповідального та турботливого сина Юрія, насолоджувався дитинством найменшої красуні донечки Юлії.

У Бондарчуків були свої сімейні традиції, активний відпочинок що вихідних, родинні застілля з друзями, пізнавальні екскурсії Україною, поїздки на море та з палатками на Дністер. Але улюбленою була риболовля з найменшою дочкою на річці під домом, у тиші та спокої природи, на одинці зі своїми мріями та планами на майбутнє.

Юрій БОНДАРЧУК мав активну громадську позицію. У період Революції Гідності у 2013-2014 роках він кілька разів був на Майдані Незалежності, підтримував протестантів, допомагав вивозити поранених, підтримував український сильний дух як справжній патріот.

У 2014 році добровольцем став на захист України від російського вторгнення. Воював від «Правого сектору» у складі Добровольчого українського корпусу.

У 2016 році на короткий час повернувся до мирного життя. Але продовжував волонтерити, організовував та закривав збори для військових. Багато людей знало та підтримувало чоловіка. Він завжди був привітним, доброзичливим, щирим у ставленні до інших. Вірив у правду та нашу перемогу.

З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, знову добровольцем став до лав ЗСУ. Спочатку було навчання в територіальній обороні. А з 2022 року захисник воював на передовій в районі Гуляйполя Запорізької області у 78-у окремому батальйоні територіальної оборони. Спочатку воював у підрозділі розвідки у спеціальному розвідувальному батальйоні «Птахи шамана». А на початку 2024 року перевівся на посаду водія-електрика відділення управління штабу батальйону взводу зв'язку, відповідав за зв'язок і виходив на бойові завдання на позиції, старший солдат.

Юрій любив куховарити, тому постійно готував щось смачненьке хлопцям, чекав їх з бойових завдань, їздив за продуктами, підтримував морально, піднімав бойовий дух.

Не забував Юрій Леонтійовичі про сім'ю. Щоранку виходив на зв'язок, писав приємні слова про кохання,  підтримував та заспокоював, знімав та пересилав відео про своє життя. Саме вони стали маленькою  розрадою для дружини і дітей, коли тата не стало.

27 липня 2024 року, виконуючи бойові завдання, Юрій БОНДАРЧУК загинув внаслідок удару керованими авіаційними бомбами окупантів в районі населеного пункту Гуляйполе Запорізької області. Йому було 49 років.

1 серпня із Юрієм БОНДАРЧУКОМ попрощалися у селі Шаровечка.

У нього залишились дружина, син та донька.

Поховали захисника на кладовищі села Шаровечка Хмельницької міської громади.