Вадим ДЗЯД народився 11 травня 2004 року у селі Чижівка Ізяславського району Хмельницької області.

Його і старшого брата Юру виховувала мама Дзяд Олена. Після її смерті, коли Вадиму виповнилося лише 5 років опіку над братами взяла Очкур Лариса Василівна —тітка.

Вадим із 2010 року по 2017 навчався в Хмельницькій СЗОШ №29. Продовжив навчання у Буковинському ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2021 році закінчив ліцей і розпочав навчання у Хмельницькому вищому професійному училищі №4, де здобув спеціальність електрозварника.

У 18 років повернувся з Чехії та став на захист Батьківщини. 

У лютому 2023 року підписав контракт і вступив до лав Збройних Сил України.

Ставши військовослужбовцем, служив у 86-му окремому батальйоні територіальної оборони міста Хмельницького, старший солдат. Позивний «Мажор».

5 січня 2024 року Вадим ДЗЯД загинув у селі Кринки Херсонської області під час форсування Дніпра, коли рятував своїх побратимів. Їх обстріляла ворожа артилерія практично перед самим берегом. Один човен було розбито. Вадим вирішив сісти у інший човен, щоб повитягувати з води хлопців. Вадим затягнув їх у човен, але знову трапилось вороже влучання дрона. Вадиму було лише 19 років…

12 січня із Вадимом ДЗЯДОМ попрощалися у Хмельницькому.

«Був перспективний, розумний. Були плани стати головним сержантом роти. Не те, що плани, напевно, він би й був, якби зміг пройти це випробування в Кринках», — розповів командир з позивним «Самурай».

«З'являється в училище зі своїми друзями і каже: «Ми до вас по справі. Хочемо взяти характеристики у військкомат». Я кажу: «Ви ж молоденькі, вам тільки по 18 років. А вони: «Ні, ми хочемо йти захищати нашу Україну», — пригадав викладач вищого професійного училища №4, яке закінчував Вадим — Олександр Ластовецький.

У Вадима ДЗЯДА залишилися брат, який теж захищає Україну та опікуни.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №256/2024 від 1 травня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» ДЗЯД Вадим Олександрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).