Віталій КМЕТЬ народився 15 вересня 1988 року у селі Качуринці (нині Війтовецька селищна територіальна громада).

Після закінчення школи у 2004 році вступив у Волочиський професійний ліцей та отримав спеціальність «муляра, монтажника з монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій, електрозварника ручного зварювання».

У 2008-2009 роках проходив строкову службу.

Проживав у Хмельницькому, працював експедитором.

Був щирою, доброю людиною, хорошим другом, чуйним батьком та чоловіком.

У серпні 2023 року Віталій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив гранатометником у окремій механізованій бригаді, молодший сержант.

За військову звитягу був нагороджений медаллю «ХРЕСТ 60 ОМБР». Відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».

5 березня 2024 року Віталій КМЕТЬ загинув біля села Ямполівка Донецької області внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Тепер йому навіки 35 років…

9 березня із Віталієм КМЕТЕМ попрощалися у Хмельницькому.

«Він був як для сім'ї добрий, так і для друзів, колег, близьких. Ми в одному селі росли. В клуб ходили разом, багато чого цікавого було: гралися разом, їздили разом, бігали — ну таке, як діти», — розповів Суспільному друг загиблого Сергій. — «Я не знаю, чи він мріяв бути військовим. Зараз така ситуація в країні, що хочеш не хочеш — мусиш йти для того, щоб захищати свою сім'ю, свою родину, своїх рідних та близьких. І так само він пішов туди, так само захищати рідних, близьких і свою країну».

У нього залишилися дружина, син та батьки.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №455/2024 від 5 липня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» Кметь Віталій Віталійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).