18 березня 70 років виповнюється Юрію Винничуку – сучасному українському письменнику, журналісту, редактору літературних антологій, відомому блогеру та політичному оглядачу.
Народився в Івано-Франківську. Його батько і дідусь були учасниками загону мельниківців, дядько ж – членом молодіжної ОУН.
Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту. Опісля переїхав до Львова. Працював редактором, потім режисером Львівського естрадного театру «Не журись!».
2012 року Юрій Винничук взяв участь у бурлескному проєкті Ореста Лютого «Лагідна українізація».
У 2013 написав «пророчу» трагікомічну п'єсу на одну дію «Останній Бункер», що розповідає про втечу Януковича.
1997 року став членом Асоціації українських письменників, а 2004 року – віцепрезидентом цього об'єднання. Також він член Українського ПЕН (українська громадська організація, створена з метою захисту свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву).
У його письменницькому доробку: поезія, книжки для дітей, доросла проза та літературні містифікації, п’єси. Також він відомий як укладач та упорядник антологій. За словами Т. Кахановської та М. Назаренко: «Винничук – взагалі фігура настільки багатогранна, що може вважатися „сам-собі-літоб'єднанням“».
Юрій Винничук за день до початку повномасштабної війни (23.02.2022): «Україна для московитів – кістка в горлі, яка заважає дивитися на свою історію з певною гордістю. Історія Московії без України недороблена».
Поезія:
-
«Відображення» (1990), збірка віршів,
-
«Передчуття осені» (2010), збірка віршів.
Дитячі книги:
-
«Гопля і Піпля» (2008)
-
Серія «Казкова скарбниця» (з 2002; 3 книжки у серії),
-
«Історія одного поросятка» (2005),
-
«Балакуче яблучко та інші історії» (2016),
-
«Метелик вивчає життя» (2016),
-
«Перекладенець» (2016),
-
«Лежень» (2016),
-
«Чеберяйчики Гопля і Піпля» (2016),
-
«Казки зі Львова» (2017),
-
«Чудернацькі казки» (2017),
-
«Казки веселі і сумні» (2018),
-
«Цукровий півник» (вересень 2018).
Повісті та романи:
-
«Місце для дракона» (1990) – повість,
-
«Королевич-машкара» (1990) – повість,
-
«Діви ночі» (1991) – повість,
-
«Ласкаво просимо в Щуроград» (1992) – повість,
-
«Житіє гаремноє» (1992) – повість,
-
«Мальва Ланда» (2000),
-
«Весняні ігри в осінніх садах» (2005),
-
«Груші в тісті» (2010),
-
«Танґо смерті» (2012),
-
«Аптекар» (2015),
-
«Цензор снів» (2016),
-
«Лютеція» (2017),
-
«Сестри крові» (вересень 2018),
-
«Нічний репортер» (квітень 2019),
-
«Ключі Марії» (2020).
Також він автор збірок оповідань, краєзнавчих книг та енциклопедичних видань.
Твори Юрія Винничука перекладено англійською, німецькою, французькою, хорватською, польською, болгарською, сербською, білоруською, японською, китайською мовами і навіть мовою есперанто, чимало з них відзначені престижними літературними нагородами.
|