Андрій ВОЙНОЛОВИЧ народився 21 січня 1971 року у Хмельницькому.

Навчався у  Хмельницькій загальноосвітній школі №17. Відслужив строкову службу у армії.

До повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, чоловік працював в кінному клубі, а також охоронцем на приватному підприємстві.

Андрій ВОЙНОЛОВИЧ був мобілізований у травні 2023 року. Воював у складі Луганського прикордонного загону, солдат.

17 лютого 2024 року Андрій Станіславович загинув внаслідок атаки ворожого дрона поблизу села Білогорівка на Донеччині. Йому було 53 роки.

23 лютого із захисником попрощалися у Хмельницькому.

«Був дуже хорошим другом, з яким не страшно і в розвідку піти. Завжди жив правдою», — каже про Андрія Войноловича його друг Андрій.

За словами друга, востаннє він бачився з Андрієм Войноловичем у грудні, коли він приїжджав додому у відпустку: «На десять діб приїжджав, ми спілкувалися. Він дуже просив, щоб я за батьком подивився, бо він фізично майже не виходить з квартири. 16 лютого я з ним спілкувався, він каже: «Все, йдемо». Ніхто нічого не думав. А вже в неділю мені подзвонили й сказали, що його дроном вбило».

Андрій ВОЙНОЛОВИЧ власну сім'ю мав давно, каже його тітка Яніна Думанська: «Він розлучений. І він однолюб, до цієї пори він любив свою колишню дружину і завжди згадував її, по-доброму згадував. Але не вийшло в них життя. Дітей немає, було б кому його пам'ятати. Але, допоки ми живі, ми пам'ятаємо».

У Андрія ВОЙНОЛОВИЧА залишився батько, сестра та племінниця.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №482/2024 від 26 липня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові» ВОЙНОЛОВИЧ Андрій Станіславович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).