Сергій БАРАНЧУК народився 19 травня 1983 року у селищі Летичів Хмельницької області.

Сергій став сиротою у 15 років, втративши матір.

У 2002-2003 відслужив строкову служби у ЗСУ в місті Львові.

До повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, працював автомеханіком у Хмельницькому.

За повісткою був мобілізований до ЗСУ. Служив у 47-й окремій механізованій бригаді «Маґура». Понад два роки захищав Україну від загарбників. Два рази отримував поранення.

Указом Президента України №75/2024 від 12 лютого 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» БАРАНЧУК Сергій Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

27 жовтня 2024 року Сергій БАРАНЧУК загинув, виконуючи бойове завдання біля села Яблунівка на Сумщині. Йому був 41 рік.

1 листопада із Сергієм БАРАНЧУКОМ попрощалися у Хмельницькому.

«Був спокійною, працьовитою людиною. Дали повістку — він пішов сам, не ховався. Був там більше двох років. Два рази отримав поранення. Мала бути відпустка в нього, але не склалося. Був Героєм», — розповіла знайома полеглого Оксана.

У Сергія БАРАНЧУКА залишилась дружина.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №840/2025 від 12 листопада 2025 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» БАРАНЧУК Сергій Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).