 |
БУЯР
Анатолій Людвигович |
|
|
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.
Народився Анатолій БУЯР 23 грудня 1967 року в селі Шаровечка Хмельницького району, там виріс, закінчив школу. У 1984 році пішов працювати на завод «Катіон» оператором станків, там працювали його батьки Людвиг і Людмила Буяри. Працюючи, Анатолій паралельно навчався в Хмельницькому електромеханічному технікумі (нині Хмельницький політехнічний фаховий коледж) на спеціальності «Технік-технолог», закінчив його у 1990 році.
Відслужив строкову службу і знову до праці.
Торгівельний комплекс «Адвіс», завод залізно-бетонних конструкцій, власне господарство… І та його праця була нескінченною. Ніколи не сидів без діла. Ковані вироби із чорного металу, електрика, будівельна справа – це його майстровиті руки, розум і відповідальність створили йому шану і повагу, потрібність людям, бажання кожному допомогти і кожному зарадити.
А ще працював у Чехії, Португалії, Франції, знав мови тих країн. На багатьох будівельних майданчиках Франції залишились результати праці його рук. І тим пишався, бо не чекав, що держава має йому щось дати, а прагнув сам забезпечити свою родину, допомогти іншим і бути господарем у своєму житті. Де б він не був, де б він не працював, але всі його дороги вели в Україну. Не мислив, що може жити деінде поза її межами.
У родині його завше чекали: повернення батька, сина, чоловіка, зятя – то було родинне свято. Дружина Валентина, донька Світлана, рідна мати, батьки дружини – то була його тиха гавань, куди він повертався, де його розуміли, чекали і де йому було любо і затишно. З дружиною Валентиною прожили 17 щасливих років в гармонії і взаємоповазі. Розуміли одне одного, було не зрозуміло, хто ким командує і хто кому поступається — легко доходили спільної згоди, любили і шанували одне одного. Донька Світлана для Анатолія була сенсом його життя, чекав її народження, сам дав їй ім'я і бавився з нею, пестив, виконував її забаганки, брав у подорожі за кордон. Але і наставляв її, щоб була розумницею, освіченою і вихованою. А ще був перфекціоністом. У нього все мало бути на своїх місцях, і щоб всім було зручно. Якщо рибалити взимку — то обов'язково з дружиною і донькою, але лід має бути розчищений, перевірена його товщина і міцність. А як азартно вони ловили ту рибу: хто більше і хто більшу, і за спеціальною технологією. І то була не потреба наловити риби, то був улюблений процес, улюблена розвага, шанс побути з родиною, насолодитись їхньою присутністю.
Анатолій БУЯР служив у зоні АТО із 2016 року, був водієм в санітарній роті. Ціною власного життя він рятував життя поранених бійців, забираючи їх часто під шаленими обстрілами з поля бою. Душа боліла за поранених побратимів, але він і надалі вміло уникав небезпек і вивозив важкопоранених в безпечну зону.
Із початком повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, Анатолій БУЯР добровольцем пішов у військкомат. Анатолій попросив дружину, щоб вона відвезла його в Шепетівку у військову частину. Рішення чоловіка було твердим, тому сказав дружині: якщо вона не відвезе його туди, то поїде сам.
1 березня 2022 року Анатолій БУЯР загинув. Вночі близько 00:10 години у районі залізничної станції села Цвітоха Шепетівського району невідомі обстріляли службовий автомобіль військового патруля. Це сталося під час проведення зміни особового складу. У результаті обстрілу загинув один військовослужбовець — 54-річний Анатолій БУЯР.
2 березня із Анатолієм попрощалися у Хмельницькому.
У нього залишилися дружина і донька.
«Він був людиною з великої літери, дуже компанійським, добрим, завжди всім допомагав і нікому не відмовляв. Анатолій ні з ким не ворогував і не конфліктував», — згадує про Анатолія сусідка Юля. А ще вона зазначає, що Анатолій був хорошим сім'янином. Разом з дружиною вони виховували дванадцятирічну доньку. «Це був люблячий батько і чоловік», — розповіла дівчина.
Указом Президента України №54/2023 від 1 лютого 2023 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» БУЯР Анатолій Людвигович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно
за видатні заслуги перед українським народом та
Хмельницькою міською територіальною громадою.
30.05.2024 р.,
останнє оновлення 12.08.2025 р.
Для створення довідки використано матеріали з наступних електронних ресурсів:
© Центральна публічна бібліотека
Хмельницької міської територіальної громади
На початок
Версія для друку
