Артем ГОЦАЛЮК народився 27 листопада 1990 року у селі Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області.

Перед повномасштабним вторгненням жив з сім'єю у Хмельницькому, працював на підприємстві з виробництва пластикових дверей та вікон. Він був щирим та веселим хлопцем, завжди любив пожартувати.

Влітку 2023 року Артем був мобілізований до Збройних Сил України. Служив у 46-їй окремій аеромобільній бригаді, солдат.

Воїн загинув, виконуючи своє перше й останнє бойове завдання, поблизу Вербового Запорізької області. 25 листопада 2023 року його та інших військовослужбовців обстріляли ворожі дрони. Тепер захиснику назавжди 32 роки…

30 листопада із Артемом ГОЦАЛЮКОМ попрощалися у Хмельницькому. Батько загиблого Віктор спілкувався із сином за тиждень. А про його загибель дізнався тільки напередодні поховання.

Сусідка військового Оксана розповіла, що його маленький син весь час запитує про батька: «В нього синочок лишився чотири роки, який дуже згадує свого батька. І каже, що лампочка перегоріла — треба татові подзвонити. Ми тепер не знаємо, як сказати дитині, що тата немає».

У Артема залишилися батьки, дружина та син.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №162/2024 від 20 березня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» ГОЦАЛЮК Артем Вікторович нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.