Олександр ЧІБОТАР народився 13 березня 1988 року в  селі Шевченкове, що в Одеській області (Кілійська міська громада). Тривалий час жив у Хмельницькому.

Працював у приватному бізнесі.

До початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну жив і працював у Польщі. Згодом повернувся.

У лютому 2022 року пішов добровольцем до лав 19-го окремого стрілецького батальйону. Старший солдат, зв'язківець, позивний «Шустрий».

Нагороджений нагрудним знаком Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України «За службу та звитягу» ІІІ ступеня, відзнакою Міністерства оборони України — нагрудним знаком «За зразкову службу», відзнакою Хмельницького міського голови «Воля та Мужність».

14 листопада 2023 року Олександр ЧІБОТАР загинув, потрапивши в автомобільну аварію під час виконання службового завдання. Того вечора він разом із напарниками направлявся у навчальний центр, куди його відправили на додаткові навчання. Водій не впорався з керуванням і автомобіль з'їхав у кювет. Йому було лише 35 років…

17 листопада із Олександром попрощалися у Хмельницькому.

Його побратим Роман Миколаїв розповів: «Таких людей називають золоті люди. Він був зв'язківцем нашого підрозділу. В найважчих боях, найважчих виходах Саша завжди був перший. Один з таких епізодів: була дорозвідка, ми були в сірій зоні — почався обстріл і група терміново евакуювалась. Його просто не знайшли. Саша йшов 12 кілометрів з ворожої території і зміг добратись назад в частину».

За словами побратимів, Олександр мріяв після перемоги повернутись додому, до донечки. А також хотів відкрити власний цех з пошиття військових шевронів. 

У нього залишились дружина та донька.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.