Олег ДЯК народився 27 жовтня 1979 року у Хмельницькому. Жив і навчався у мікрорайоні Ракове.

Закінчив Хмельницьку спеціалізовану загальноосвітню школу №12.

З 2002 по 2003 роки навчався у Хмельницькому національному університеті на факультеті бізнесу за спеціальністю «Фінанси».

Олег ДЯК працював на швейній фабриці. Не міг служити в армії за станом здоров'я. Але коли почалось повномасштабне вторгнення російської армії в Україну, залишатись осторонь просто не захотів.

До лав ЗСУ Олег пішов добровольцем у листопаді 2022 року. Після підготовки у навчальному центрі воював на Донецькому напрямку.

Служив у окремій механізованій бригаді оператором протитанкового керованого комплексу, солдат. Отримав поранення, однак після лікування продовжив службу, навіть не скориставшись правом на відпустку.

В одному з боїв від влучання артилерійського снаряду весь розрахунок Олега ДЯКА загинув. Через кілька годин Олега знайшли живим, але із сильними пораненнями. У воїна були пошкоджені нирки, легені, печінка, роздроблена щелепа. Лікарі у кількох шпиталях рятували життя Олега пів року, але його серце не витримало.

16 жовтня 2023 року Олег ДЯК помер від важких поранень, отриманих в бою на Донеччині. Тепер йому навіки 43 роки…

20 жовтня із Олегом ДЯКОМ попрощалися у Хмельницькому.

«Він отримав перше поранення і був госпіталізований. Лікувався місяць. Йому була передбачена відпустка, але він відмовився. Так 10-12 днів він знаходився при частині. А після цього був на самому «передку». В одному з боїв прилетів снаряд. Четверо його хлопців загинули. Вважалось, що і Олег загинув. Але коли бої закінчились, пройшло десь годин 6, їх почали забирати і побачили, що він живий», — розповів  батько Олега, теж колишній військовослужбовець.

Пораненого військового терміново відправили до Дніпра, де його лікували місяць. Згодом був Київ і виписка, після чого воїну дали першу групу. За словами батька, поранення були вкрай тяжкі. В Олега були пошкоджені нирки, легені, печінка, роздроблена щелепа. 

Після чергового лікування в Житомирі, захисника відпустили додому. Там його стан почав погіршуватись. Поранення виявились несумісними з життям. 

«Коли він лежав тяжко поранений, я питав його, яке б рішення він прийняв, якби його призивали зараз. На це Олег відповів, що він все одно б пішов. Який в нього був патріотизм… Я пишаюсь тим, що мій син пішов захищати. Останнім часом він наче відчував, що не виживе. Просив, аби ми похоронили Олега так як його друзів — під прапорами», — каже крізь сльози батько загиблого. 

У Олега ДЯКА залишилися батьки та син.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.