Андрій КУШНІР народився 16 липня 1999 року у Хмельницькому.

Закінчив НВК№4 міста Хмельницького та ВПУ №25, де здобув професію автослюсаря.

Від 2017 року працював на «Новій пошті».

Восени 2021 року Андрій пішов на строкову службу. Потрапив до Національної гвардії України. Спочатку служив у Києві, ніс почесну варту біля державних об'єктів. Восени 2023 року, після закінчення строкової, підписав контракт із НГУ. Служив у 13-й бригаді оперативного призначення «Хартія». Завдання змінилися: почалися блокпости, охорона важливих об'єктів. Найважчою для хлопця роботою стала участь у похованні нацгвардійців.

У якийсь момент Андрій сказав, що вже не може на ті сльози дивитися, все те горе бачити ледь не щодня. Попросився, щоб його перевели. Йому пішли назустріч, відправили додому в Хмельницький. Там він виконував важливі завдання на об'єкті. А потім почалася підготовка до участі в бойових діях. Були й на полігонах, і в Німеччині на навчаннях. Тим часом розпочався наступ на Харківську область, і Андрія туди відрядили в складі бригади «Хортиця». Якийсь час виконував завдання з охорони порядку. А потім його відправили на бойове завдання. На позиції він був гранатометником.

31 травня 2024 року Андрій КУШНІР загинув у першому ж бою поблизу села Липці на Харківщині. Разом із своїм другом і земляком потрапив під мінометний обстріл. Друг загинув одразу, а Андрія дві години намагалися врятувати. Та не змогли. Йому було лише 24 роки…

5 червня із Андрієм КУШНІРОМ попрощалися у Хмельницькому.

«Йому подобалися машини ще з дитинства. Він це взяв, мабуть, від мене, бо я сам цікавлюсь автомобілями. В дитинстві ми, бувало, гуляємо, проходимо повз автосалон, то Андрій і проситься зайти, подивитися. Просився посидіти в машині, задавав багато технічних питань – який двигун, який радіус коліс… Цікавився автомобілями і розумівся на них більше за однолітків. Він був компанійським хлопчиною, до будь-якої людини мав підхід, тому його в колективах любили. Мав багато друзів. Він дуже мріяв на «Нову пошту» повернутися. Навіть мені казав, щоб я не полишав роботу, його дочекався. Ми разом на терміналі працювали, але в різні зміни й у різні дні. Йому це дуже подобалося. Я також хотів воювати, але він просив не йти. Отак я його і не дочекався», — розповів батько загиблого Сергій Кушнір.

У Андрія залишилися батьки.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.