Артем ЛЮБИЙ народився 21 жовтня 1997 року в Хмельницькому. Разом зі своїм братом-близнюком він ріс у люблячій родині, сповненій турботи й тепла.

Закінчив Хмельницьку середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №13 імені М. К. Чекмана (нині Гімназія №31 імені Михайла Чекмана Хмельницької міської ради).

Після школи здобув фах електрика у місцевому Вищому професійному училищі.

Розпочав трудову діяльність електриком на МКП «Хмельницькводоканал».

У 2017 році був призваний на строкову службу у Національну гвардію України. Вже у квітні 2018 року Артем підписав контракт і був зарахований на посаду помічника гранатометника. Виявив неабияке бажання здобути вищу освіту.

У липні 2018 року вступив до Київського інституту НГУ на факультет «Державна безпека». Артем навчався на відмінно, військові науки давались легко, був одним з кращих на факультеті з фізичної підготовки.

«Був щирою людиною, завзятим, дуже дотепним, вмів підтримати і допомогти, мав багато друзів, відзначався доброзичливістю, старанністю та відповідальністю», — згадують про Артема одногрупники.

Повномасштабне вторгнення російської армії в Україну зустрів на останньому курсі. Отримав офіцерське звання лейтенанта та розпочав службу на посаді командира патрульного взводу у місті Вінниці.

За вісім місяців служби, лейтенант Любий проявив себе професійно грамотним, здатним вирішувати всі службові питання, тому був призначений заступником командира роти з охорони та оборони важливого державного об'єкта. Отримавши звання старшого лейтенанта, обійняв посаду командира патрульної роти з охорони громадського порядку та охорони спеціальних складів; згодом — він командир стрілецької роти з охорони та оборони важливого державного об'єкта.

Ще, будучи курсантом, Артем Любий мріяв потрапити до «Омеги».

У жовтні 2023 року, успішно склавши іспити з фізичної та морально-психологічної підготовки, був зарахований до «Омеги» та призначений командиром однієї з груп 4 окремого загону Центру спеціального призначення, пізніше перейшов до штурмової групи.

6 лютого 2024 року Артем ЛЮБИЙ загинув поблизу села Терни Донецької області. Під час запеклого бою ворог безжально обстрілював позиції омегівців мінометним і артилерійським вогнем. Артем, не вагаючись, кинувся допомогти товаришу, який не виходив на зв'язок. Саме в цей момент смертельний осколок обірвав його молоде життя... Йому було лише 26 років…

10 лютого з Артемом попрощалися у Хмельницькому.

У нього залишилися дружина, батьки та брат.

Поховали захисника на кладовищі, що у мікрорайоні Лезневе.

Указом Президента України №335/2024 від 17 травня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові» ЛЮБИЙ Артем Вікторович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).