Ігор НАЗАРУК народився 2 листопада 1977 року в селі Білоцерківка Чаплінського району Херсонської області.

У 1995-1997 роках проходив військову службу.

Якийсь час Ігор працював трактористом у селі Загінці, що нині входить до Деражнянської тергромади, потім родина переїхала жити у Хмельницький. Ігор заробляв ремонтами, їздив до Польщі на заробітки.

Був чуйним батьком та чоловіком, хорошим другом, доброю, щирою та життєрадісною людиною.

На момент повномасштабного вторгнення російської армії в Україну 24 лютого 2022 року перебував на роботі за кордоном. Не зміг залишитися осторонь, повернувся в Україну та у червні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у окремій механізованій бригаді, старший солдат.

Зарекомендував себе як хоробрий, відповідальний військовослужбовець та надійний побратим.

7 травня 2024 року Ігор НАЗАРУК загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Роботине Запорізької області. Тепер Йому навіки 46 років…

11 травня з Ігорем НАЗАРУКОМ попрощалися у Хмельницькому.

У нього залишилися дружина, донька, син та сестра.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №684/2024 від 3 жовтня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» НАЗАРУК Ігор Петрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).