Олександр ОЛІЙНИК народився 2 березня 1995 року у Хмельницькому.

Закінчив Хмельницьку загальноосвітню школу №25 та Хмельницький політехнічний коледж за спеціальністю «Автомобільний транспорт».

До повномасштабного вторгнення російської армії в Україну Олександр ремонтував автомобілі на СТО, згодом працював на підприємстві «Хмельницькхліб».

До війська пішов добровольцем у лютому 2022 року. З вересня 2023 року Олександр воював в лавах Слов'янської бригади Національної гвардії України у батальйоні спецпризначення «Донбас» на посаді оператора-навідника, старший солдат.

Побратими згадують, що Олександр був хоробрим воїном, а також майстром на всі руки, який усім допомагав.

13 лютого 2024 року Олександр ОЛІЙНИК загинув, виконуючи бойове завдання біля села Терни на Донеччині, внаслідок артилерійського обстрілу противника. Йому було лише 28 років…

17 лютого із Олександром попрощалися у Хмельницькому.

Попереду — безліч мрій і планів на життя, які залишились нездійсненними. Зокрема, під час наступної поїздки додому військовий планував одружитись. Але не встиг…

Розповів заступник командира роти спеціального призначення батальйону «Донбас» Юрій Усатий.

«Він був оператором-навідником. Але в даній ситуації його машина була підбита, тому займав рубежі оборони як піхота. Отримав осколкові поранення під час артилерійського обстрілу. На щастя, ми змогли евакуювати тіло, тому що не завжди в нас це виходить», — каже Юрій Усатий.

«Олександр недавно до нас прийшов разом з побратимами із військової частини. Це молоді хлопці, які рвались у бій. Дуже велика честь тримати стрій з такими побратимами. Олександр був добрий хлопець, ніколи нікому не відмовляв, спеціаліст на всі руки... В нас час молодість — це не показник. В нього духу було на багатьох старших», — пригадує Юрій. 

У Олександра залишилися батьки, сестра, двоє братів, дідусь, бабуся та наречена.

Поховали захисника на кладовищі, що у мікрорайоні Ружична.