Мельник Сергій Сергійович Централізована бібліотечна система Хмельницької міської територіальної громади Мельник Сергій Сергійович Централізована бібліотечна система Хмельницької міської територіальної громади
    Про ЦБС
    Бібліотеки
    Читачам
    Ресурси бібліотек
    Віртуальні виставки
    Наша Україна
    Наше місто
    Літературна світлиця
    БібліоЖиття
    Фотогалерея
    Відеогалерея
    Проєкти та програми
    Контакти
    Карта сайту




    Пошук по сайту

     

    Хмельницька міська рада

     
      Головна » Наше місто » Почесні громадяни
    Мельник Сергій Сергійович

    МЕЛЬНИК
    Сергій Сергійович
     

    Звання «Почесний громадянин
    Хмельницької міської територіальної громади»
    присвоєно 
    рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
    Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.

    Чи можемо ми обирати собі долю? Можемо, впевнений Сергій Анатолійович Мельник, мешканець села Копистин, який весною 2022 року втратив найдорожчу у світі людину – єдиного сина. Його життя обірвала жорстока війна, яку розпочали російські орди на нашій волелюбній та мирній Україні...

    До свого 29-річчя Сергій не дожив лише чотири дні. Народжений 22 березня 1993 року, в День 40 святих, він був під таким потужним захистом небес, що його рідні й припустити не могли, що з ним може трапитися найгірше. І досі не можуть повірити в цю жахливу та непоправну втрату.

    З дитинства малий Сергійко був дуже прив'язаний до татових батьків. Його бабуся та дідусь  то найперші порадники та вчителі всього доброго, світлого та розумного. Тож зростав привітним, доброзичливим та життєрадісним. Ще школярем захопився музикою. Тож мати, Тетяна Анатоліївна, не відмовила синові у проханні придбати гітару. З нею хлопець міг днями сидіти в себе в кімнаті та вивчати акорди, а згодом – складати власну музику. Це захоплення переросло в сенс життя, стало найулюбленішим заняттям, допомогло знайти друзів-однодумців, з котрими створили музичний гурт.

    – Мій син зовсім не воєнний чоловік, він – музикант– розповідає Сергій Анатолійович. Жодної агресії, жорстокості чи злоби ніколи й ніхто від нього не бачив. Навпаки, міг заплатити за бабусю в магазині, якщо їй не вистачало коштів, підтримати добрим словом. Якось діти ображали кішку, то він її підібрав, приніс додому – досі у нас живе...

    Шість років тому Сергій потрапив на операційний стіл – лікувати ногу в військовому шпиталі. Ось там і познайомився з війною. Точніше, з пораненими українськими захисниками, що боронили мир на сході України. Він так був вражений їхніми історіями, боротьбою з окупантами, а також людяністю, яку проявили навіть до нього! Казав: "Бабусю, уявляєш, він без ніг, на інвалідному візку спішить мене перегнати, щоб відчинити мені двері, бо я на милицях..."

    З того часу, каже батько, і зародилася у нього думка піти служити. Підписав контракт. Поїхав на навчання. Рідним давав про себе знати, приїжджав у відпустки.

    Коли закінчився контракт, Сергій Мельник майже рік був удома. Влаштувався на роботу в сферу торгівлі, допомагав рідним по господарству: адже в селі завжди роботи вистачає. Так само складав музику, грав у гурті. Про військову службу говорив мало – не дуже любив розмови на ці теми. А якось увечері признався рідним, що підписав новий контракт і знову йде служити. Батько розумів сина, хіба можна не підтримати рідну кровинку, вже змужнілого чоловіка в його рішенні?

    – Ми часто говорили з ним про Україну, про наше минуле– продовжив розповідь тато. – Останні книги, остання покупка, яку Сергій придбав за день до війни через інтернет – "Україна-Русь", історичне дослідження Володимира Белінського у трьох книгах. На жаль, він так і не встиг їх прочитати...

    Проте як багато вони означають. І волю до знань, і повагу до історії держави, і зміцнілі козацькі корені, і українську душу, і героїзм заради порятунку нації.

    Коли почалася війна, Сергій був одним з перших, кого разом з військовими частинами відправили на передову. Він проходив службу в 19 окремій ракетній бригаді "Свята Варвара".

    – Він був спокійний. Він знав, що не вбивав людей, він знав, що нищить ворогів, які прийшли на нашу землю нищити наш мир, наші мирні міста, села, вбивати наших мирних жителів – впевнений Сергій Анатолійович,  Він захищав усіх нас, свою рідну землю.

    Коли починався кожен новий день, батько писав сину в Телеграм "Доброго ранку. Гарного тобі дня". І завжди отримував натомість: "Доброго ранку". А 17 березня син також додав: "І тобі гарного дня". А через кілька годин його не стало.

    Сергій Анатолійович каже, що точно знає, коли це трапилося. Сергій, бригада якого розташовувалася на Запоріжжі, зайшов у казарму, помився переодягнувся і пішов у справах. У цей час по будівлі здійснили перший ракетний удар. Сергій кинувся рятувати своїх побратимів, котрих завалило рештками будівлі. Двох виніс, кинувся до третього. І тут – друга ракета. Це все стало відомо від хлопців, які були поруч.

    – Син мого брата теж служить неподалік– каже Сергій Анатолійович. – Він першим подзвонив моєму брату і сказав, що Сергія більше нема. А той повідомив мені. Я не вірив. Казав, що то неправда. Навіть коли військовий прийшов до нас додому і сказав про смерть сина, я не вірив. Казав, щоб шукали Сергія. Я був впевнений, що він, може, поранений. Навіть у морзі, навіть після упізнання, навіть донині я не можу повірити, що мого сина більше немає...

    26 березня Сергія Мельника поховали на кладовищі в рідному селі Копистин. Поруч із могилою діда, якого він дуже поважав і любив. Який був для нього найкращим другом і порадником, можна сказати, ідеалом. Звісно, пропонували упокоїти тіло героя на Алеї Слави в Хмельницькому, проте рідні відмовилися. Щодня буде важко діставатися до його могили. А туди вони ходять постійно. Згорьована у спільній біді родина: мама, тато, бабуся не можуть змиритися з тяжкою втратою. Підтримати їх та проводити в останню путь Героя – Сергія Сергійовича Мельника  прийшло чи не все село Копистин. Горе згуртувало людей, об'єднало. І всі, як один, чекають і вірять у перемогу України.

    Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади».

    Звання «Почесний громадянин
    Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно

    за видатні заслуги перед українським народом та
    Хмельницькою міською територіальною громадою.


    05.06.2023 р.

    Для створення довідки використано друковані матеріали:

    1. Волкова С. Він звик захищати, він воїн – з душею музиканта / Світлана Волкова // Прибузька зоря. – 2022. – 31 березня – №13. – С. 1.   

     © Центральна публічна бібліотека
    Хмельницької міської територіальної громади


    Філія №4
    Філія №4
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Меню для книгоманів
    • Зростаємо професійно
    • Мистецька вітальня
    • Наші видання
    • Послуги ЦБС
    Гарна книжка допоможе чудово провести свій вільний час у спекотне літо

    Гарна книжка допоможе чудово провести свій вільний час у спекотне літо.

    Багато нових, цікавих, пізнавальних книг та літератури для дозвілля надійшло до бібліотек Хмельницької міської ЦБС.

    Якому жанру літератури Ви надаєте перевагу?
    детективи
    драми
    казки
    комедії
    легенди
    ліричні вірші
    пригоди
    трилери
    фентезі
    інше

    Слідкуйте за нами у
    соціальних мережах






    © ХМ ЦБС, 2010-2024 г.
       Офіційний сайт
    Україна, м. Хмельницький, вул. Подільська, 78
    www.cbs.km.ua            kmcbs.c@gmail.com
    Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
    адміністратора, а також активного посилання на сайт.
    створення
    сайту
    Студія Спектр