 |
ВОВК
Микола Сергійович |
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.
Народився Микола ВОВК 18 грудня 1984 року в родині Сергія і Любові ВОВК і зростав у смт Стара Синява, що на Хмельниччині. У родині Миколи було троє дітей, він — старший. У 1991-2002 роках хлопець навчався у Старосинявській загальноосвітній школі I-III ступенів. У 2002 році поступив у Кам’янець-Подільський військово-інженерний інститут Подільської державної аграрно-технічної академії. У 2006 році успішно склав випускні іспити.
У цьому ж році відбувався відбір зі студентів-випускників інституту на службу до Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Із 20-ти випускників за результатами ретельного відбору до ГУР потрапили двоє, та один із них не пройшов медичну комісію, тому на службу був зарахований тільки Микола ВОВК.
У 2006 році він переїхав до Києва й почав працювати в ГУР.
У 2009 році Микола одружився з Лілією. Познайомилися вони у Хмельницькому, тому це місто стало для них близьким, рідним, овіяним теплими спогадами. Але разом проживали в Києві.
Одного разу друзі запросили їх у гості до Ірпеня. Подружжя відвідало це місто парків і твердо вирішило поселитися в ньому. Із 2013 року вони мешкали в Ірпені. Родина зросла — народилося двоє синів і донечка — такий самий склад родини, як був у самого Миколи Сергійовича. Так здійснилася його мрія про велику сім’ю.
Протягом служби Микола ВОВК пройшов шлях від офіцера спецпідрозділу МО до начальника групи забезпечення безпеки. Він постійно проходив спеціалізовані курси, які дозволили йому опанувати широкий спектр навичок: досконало володів англійською мовою, мав підготовку з парашутних стрибків, вмів керувати броньованими та контраварійними автомобілями, а також володів техніками рукопашного бою.
З початком у 2014 році збройної агресії Росії проти України, Микола ВОВК став учасником бойових дій на Сході країни, виконавцем спеціальних бойових завдань у районі проведення АТО/ООС.
Зі спогадів дружини, у житті Миколи Сергійовича був період, коли він звільнився зі служби за станом здоров’я. Та сидіти без діла йому не було властиво, тому створив охоронну службу і працював у цій сфері до 2021 року. У 2021 році Микола Сергійович повернувся на службу до ГУР, із завзяттям продовжив роботу в управлінні: відрядження, полігони, тренування захопили його, більшість часу він проводив на роботі.
Звичка ретельно планувати операції, продумуючи їх до дрібниць, з’явилася в підполковника Миколи ВОВКА з часів Афганістану, куди він був направлений у складі спецгрупи у вересні 2021 року. Це була так звана Кабульська операція з евакуації ста українців та афганців, які опинилися в зоні ризику. Та операція з евакуації цивільних громадян, студентів, жінок, дітей була здійснена українськими розвідниками і мала зайняти кілька годин, а тривала три доби. Виліт українського екіпажу в цю гарячу точку повторився 19 вересня. Загалом Україна евакуювала 700 осіб, зокрема журналістів відомих міжнародних ЗМІ, порятунок яких їхні власні країни здійснити не змогли через різні політичні та воєнні обставини».
Вночі 23 лютого 2022 року Миколу ВОВКА викликали на роботу. Всі вже були в очікуванні, що має щось трапитись. А о 5-тій ранку 24 лютого 2022 року дружина отримала повідомлення від Миколи: «почалася війна».
Тим часом в Ірпені ставало дедалі гучніше й гучніше. Тому в першу ніч сім’я Миколи ВОВКА була змушена ночувати у сусідів в цокольному приміщенні. Наступного дня Микола сказав дружині, що їй із дітьми потрібно виїжджати з Ірпіня. Після того на зв’язок чоловік виходив дуже рідко. І це зрозуміло — вони разом з побратимами тоді обороняли Київщину.
25 лютого 2022 року Лілія із дітьми виїхала на Хмельниччину. З часом вона тільки переконалася, що рішення було правильним. У перші дні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну подружжя спілкувалося не часто. Микола Сергійович переважно був «у зоні недосяжності», дружина хвилювалися, звичайно, щохвилини чекала на дзвінок від нього.
А тим часом згуртувався підрозділ військових-гурівців. Працювали воїни в Гостомелі, Ірпені, Мощуні. Входив цей підрозділ до батальйону спеціального призначення ГУР МО України й отримав назву «Шаман» (за позивним офіцера, який його очолював.)
У лютому 2022 року саме цей батальйон «зустрічав» російських спецпризначенців на аеродромі «Антонов» у Гостомелі, здійснив успішні диверсійні операції в Ірпені, евакуював цивільних із Бучі.
5 березня батальйон брав участь у боях за Мощун. Бійці батальйону «Шаман» були в авангарді 72-ї бригали. Батальйон завадив російським загарбникам форсувати річку Ірпінь, що відкрило б можливість удару по Києву.
Микола ВОВК входив до підрозділу командира з позивним «Філософ», сам був командиром підрозділу. Та в березні Микола ВОВК усе ж опинився в Хмельницькому — його привезли до шпиталю. В Мощуні, де йшли запеклі бої за Київ, він отримав кульове поранення в руку. Лікування давалось важко. Не дочекавшись закінчення періоду реабілітації (руку після наскрізного поранення необхідно було розробляти), у квітні 2022 року підполковник Микола ВОВК після лікування у шпиталі в Хмельницькому повернувся до Києва на посаду інструктора, а реабілітацію проходив через онлайн застосунок.
У травні 2022 року родина отримувала від Миколи Сергійовича дзвінки із запорізького напрямку. Потім був Донецький напрямок — село Пришиб.
Лілія ВОВК розповідає, що з чоловіком вдавалось бачитись дуже рідко. Та і це були короткі зустрічі. Її коханий Микола, який на початку війни був на підйомі і позитиві, останнім часом став сумним. Дружина каже, якщо раніше з чоловіком були переважно короткі розмови по телефону, то останні дні він намагався більше розпитати, розповісти, наче не міг наговоритись.
Останній раз сім’я змогла побачитись 1 червня 2022 року, коли Микола приїхав у Хмельницький. Думав, що пробуде тут три дні, але того ж дня їх терміново викликали на службу. Він через це був дуже розчарованим і сумним. Війна дуже виснажує емоційно і забирає сили. Звичайно, що за цей період Микола і багато чого бачив, що іншій людині важко сприйняти. Останні два дні він хотів більше розказати, розпитати, наче відчував. Йому не вистачало спілкування. З лютого рідні дуже рідко бачитись. Але коли приїздив на день-два, то від дітей не відходив.
Загинув підполковник Микола ВОВК 5 червня 2022 року від смертельного поранення у селі Пришиб неподалік Бахмута Донецької області. Він очолив групу. Виїзд був на перевірену територію до зазначеного будинку з метою подальшого ведення спостереження за ворогом. Біля в’їзду на подвір’я броньована машина розвідників наїхала переднім лівим колесом на міну. За кермом був Микола ВОВК... Йому було 37 років.
8 червня із захисником попрощалися у його рідному селищі Стара Синява.
Теплим слово Миколу згадали не тільки рідні, а і його побратими. Розповідали, що Микола одночасно був і серйозним, відповідальним…міг щось організувати, дати вказівку, але одночасно був з гумором, міг розсмішити, особливо в хвилини напруги. І завжди йшов вперед. Хлопці казали, це їх дуже підтримувало. Коли поруч смілива людина, яка підбадьорює — самому якось спокійніше. Його слова були: «Давайте швидше, хлопці, бо ми так війну не виграємо». Микола ВОВК був дуже цілеспрямованим і йшов до кінця.
Дружина каже, що саме завдяки бойовим побратимам і вдалось доставити тіло Миколи додому. Адже з поля бою це зробити дуже важко.
Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.
У нього залишилися дружина, троє дітей, батьки, брат і сестра.
Наказом начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 7 червня 2022 року підполковнику Миколі Вовку присвоєно звання «полковник» (посмертно).
На честь Миколи ВОВКА названо вулицю селища Старої Синяви, де він народився і проживав, згідно рішення сесії Старосинявської селищної ради. Йому вручено нагрудний знак та диплом «Почесного громадянина Старосинявської громади» (посмертно).
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно
за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.
03.06.2024 р.,
останнє оновлення 07.10.2025 р.
Для створення довідки використано матеріали з наступних електронних ресурсів:
© Центральна публічна бібліотека
Хмельницької міської територіальної громади
На початок
Версія для друку
