Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті трагедія Чорнобиля. 26 квітня 1986 року трапилась найстрашніша катастрофа, «мирний атом» вибухнув. Смертоносна радіаційна хмара розлетілася на півсвіту. Тридцять два роки минуло з часу вибуху на Чорнобильській атомній станції, а й досі Україна важко страждає від цього жахливого випадку. Ще й досі помирають люди від його наслідків.

І хто краще може знати, що тоді насправді сталося і відбувалося, хто може поділитися своїми почуттями та переживаннями, розповісти правду, як не ті, які там були і безпосередньо брали участь у ліквідації наслідків великого глобального лиха.

Ліквідатор аварії, колишній начальник відділення цивільної оборони та військово-мобілізаційної роботи ВПО УВС Хмельницької області Жук Р. С. поділився спогадами про той період «Прибув до м. Чорнобиля 21 жовтня 1986 року. Службу несли безперервно, у дві зміни. Повернувшись додому, довго хворів, переніс складну операцію. Але суворі дні в Чорнобилі пам’ятатиму повік…».

Людство вперше у великих масштабах зіткнулося з таким невідомим досі страшним явищем, як радіація. Явищем, що не має ні запаху, ні кольору, ні кордонів розповсюдження.

У читачів бібліотеки, людей старшого віку, були зібрані спогади про катастрофу «Як дізналися про Чорнобильську трагедію», «Що відчували?» та інші. Своїми спогадами поділилися користувачі бібліотеки Шевель К. Г. та Волянська Г. В.

Ганна Василівна згадує: «У кінці квітня я поїхала до Києва з донькою Вікторією. Вона мала здавати вступні екзамени. Коли приїхали туди, то побачили, що вулиці Києва весь час миють, а люди виїжджають з міста. А ми 10 днів сиділи в парку, весь час знаходились на вулиці. Ми чули, що сталася аварія на Чорнобильській АЕС, але ніхто не казав, що все настільки серйозно та шкідливо».

Катерина Григорівна ділиться спогадами: «Коли сталася трагедія, то ніхто нічого не знав, всі гуляли на вулиці. Сусідці подзвонив чоловік і сказав, щоб зачиняли вікна та двері. Ніхто не міг зрозуміти навіщо, адже на вулиці така сонячна весняна погода. Коли зрозуміли, що сталося, то всі відчули жах».

Для молоді у бібліотеці проходило анкетування «Що я знаю про Чорнобильську трагедію» з метою виявити знання про трагедію на Чорнобильській АЕС, ліквідаторів аварії та виховувати особисту стурбованість кожної молодої людини за все, що відбувається навколо. Із запитань у ній було: «Які емоції виникають, коли ви чуєте слово «Чорнобиль»?». Більшість з респондентів написало, що відчувають тривогу та безпорадність. Опитувані пояснили це тим, що недалеко від міста розташована Хмельницька АЕС.

Це наштовхнуло на думку створити невеличку пам’ятку для населення, про правила поведінки при виникненні надзвичайних ситуацій, особливо детально там описано, як діяти при радіаційній загрозі.

Зрозумілим стає одне, з усіма відбулося те, до чого ніхто взагалі не був готовий, тому були роздані мешканцям мікрорайону пам’ятки «Правила поведінки населення при виникненні надзвичайних ситуацій».

У бібліотеці проходить виставка-нагадування «Чорнобиль: біль пам’яті». Чорнобиль назавжди увійшов в історію як символ всесвітньої трагедії та людського героїзму.