У центральній міській книгозбірні 19 лютого вже вдесяте провели акцію «Жива бібліотека». За час дії такої, тобто протягом останніх чотирьох років, «живими книгами» стали понад 30 відомих хмельничан. Це люди дуже різних професій та творчих уподобань. Об’єднує всіх їх любов до обраної справи, активна життєва позиція та енергійна самовіддача тому, що роблять, чим захоплюються і про що можуть розповісти іншим.

Цього разу «Жива бібліотека» не безпідставно відбулася саме напередодні Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні: її ж бо присвятили Революції Гідності, подіям зими 2013-2014 років, –  «Майдан: історії, які потрібно знати».

Учні 9-В класу гімназії №1 «читали» нині у центральній бібліотеці такі «книги»:

• Ірина Петренко, капітан запасу Служби безпеки України: «Військовий – це не тільки професія, це моє покликання, це стан душі».
• Наталія Дзекар, координатор Центру допомоги учасникам бойових дій в Хмельницькій області «АТО: допомога».
• Євген Ролдугін, учасник Революції Гідності та російсько-української війни: «Майдан: зима – 2014. А далі…».
• Денис Цапенко, волонтер: «Патріот своєї землі».
• Віктор Данилевський та Тетяна Юзепчук, учасники Революції Гідності, волонтери: «Тернистий шлях до перемоги».

На спілкування з кожною «книгою» учні мали по 15 хвилин. Звук дзвіночка повідомляв, що настав час знайомитися з наступною. Часу цілком достатньо для «читачів», аби перейняти яскраві емоції, стрижневі міркування, а для «живих книг» – аби поділитися тим, що найбільше потребує бути донесеним до іншим.

Про що говорили, що запитували учні? Для них, здавалося б, Майдан – подія не сьогоднішнього часу. Шість років тому вони були ще зовсім дітьми. Однак живе спілкування з учасниками показало, що ця сторінка новітньої історії України вже серйозно увійшла у свідомість підлітків. Вони знають, що Майдан змінив нашу державу, спровокував переродження українців як нації, бачать, що час у нашій державі поділився на «до Майдану» та «після Майдану». Тому найбільше їх цікавило, що саме спровокувало Майдан та як його учасники відчули, що їхнє місце саме серед мітингувальників, добровольців АТО, волонтерів.

Віктор Данилевський: «Розуміння необхідності участі у подіях Майдану виникло підсвідомо на фоні обурення проти насилля, котре застосували до мирних людей. Я добре розумів, що це все означає».

Денис Цапенко: «Що стало причиною моєї участі у подіях Майдану? Здавалося б, тоді у мене не було ніяких передумов. Я юрист і звик зовсім по-іншому вирішувати будь-які непорозуміння чи конфлікти. Але усвідомлення того, що свою Батьківщину треба любити і захищати, тоді стало причиною участі, а зараз є причиною волонтерства».

Що саме робили активісти, як проходили їхні будні, чим наповнене було життя військових у той час, розповіла Ірина Петренко: «Ми охороняли майданівців. З 23 листопада 2013 була там, тобто з часу серйозних, масових протестів. Взагалі 16 років допомагаю військовим. Нагороди отримала за жертовність та любов до України».

Загалом не менше «читачі» потребували і настанов, пояснень, як реагувати на ті чи інші суспільні явища, чи можливі були інші варіанти розвитку подій, адже тягар відповідальності за творення майбутнього України лежатиме і на їхніх плечах.

Євген Ролдугін: «Після Революції Гідності варто було відразу доносити правду до жителів Донбасу. Цього не було. Відсутність поінформованості стало великою проблемою. Адже люди забувають, що не все, що вам говорять, є правдою».

Багато питань – багато відповідей. Чи змінить сьогоднішня «Жива бібліотека» учасників? Мабуть, так. Задуматись точно змусить. Істина часто народжується саме у спілкуванні. Її потребують і ті, хто вже творив історію, і ті, кому це тільки належатиме робити.

"Читачка" Анастасія: «Дізналася про подробиці подій. Такі люди – це приклад. Вони приклад того, що нам не треба цуратися своєї держави, ми просто зобов’язані відстоювати свою Україну, її суверенітет. Бо хто ж, як не ми, українці?».