18 березня 70 років виповнюється Юрію Винничуку – сучасному українському письменнику, журналісту, редактору літературних антологій, відомому блогеру та політичному оглядачу.

Народився в Івано-Франківську. Його батько і дідусь були учасниками загону мельниківців, дядько ж – членом молодіжної ОУН. 

Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту. Опісля переїхав до Львова. Працював редактором, потім режисером Львівського естрадного театру «Не журись!».

2012 року Юрій Винничук взяв участь у бурлескному проєкті Ореста Лютого «Лагідна українізація».

У 2013 написав «пророчу» трагікомічну п'єсу на одну дію «Останній Бункер», що розповідає про втечу Януковича.

1997 року став членом Асоціації українських письменників, а 2004 року – віцепрезидентом цього об'єднання. Також він член Українського ПЕН (українська громадська організація, створена з метою захисту свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву).

У його письменницькому доробку: поезія, книжки для дітей, доросла проза та літературні містифікації, п’єси. Також він відомий як укладач та упорядник антологій. За словами Т. Кахановської та М. Назаренко: «Винничук – взагалі фігура настільки багатогранна, що може вважатися „сам-собі-літоб'єднанням“».

Юрій Винничук за день до початку повномасштабної війни (23.02.2022): «Україна для московитів – кістка в горлі, яка заважає дивитися на свою історію з певною гордістю. Історія Московії без України недороблена».

Поезія:

• «Відображення» (1990), збірка віршів,
• «Передчуття осені» (2010), збірка віршів.

Дитячі книги:

• «Гопля і Піпля» (2008)
• Серія «Казкова скарбниця» (з 2002; 3 книжки у серії),
• «Історія одного поросятка» (2005),
• «Балакуче яблучко та інші історії» (2016),
• «Метелик вивчає життя» (2016),
• «Перекладенець» (2016),
• «Лежень» (2016),
• «Чеберяйчики Гопля і Піпля» (2016),
• «Казки зі Львова» (2017),
• «Чудернацькі казки» (2017),
• «Казки веселі і сумні» (2018),
• «Цукровий півник» (вересень 2018).

Повісті та романи:

• «Місце для дракона» (1990) – повість,
• «Королевич-машкара» (1990) – повість,
• «Діви ночі» (1991) – повість,
• «Ласкаво просимо в Щуроград» (1992) – повість,
• «Житіє гаремноє» (1992) – повість,
• «Мальва Ланда» (2000),
• «Весняні ігри в осінніх садах» (2005),
• «Груші в тісті» (2010),
• «Танґо смерті» (2012),
• «Аптекар» (2015),
• «Цензор снів» (2016),
• «Лютеція» (2017),
• «Сестри крові» (вересень 2018),
• «Нічний репортер» (квітень 2019),
• «Ключі Марії» (2020).

Також він автор збірок оповідань, краєзнавчих книг та енциклопедичних видань.

Твори Юрія Винничука перекладено англійською, німецькою, французькою, хорватською, польською, болгарською, сербською, білоруською, японською, китайською мовами і навіть мовою есперанто, чимало з них відзначені престижними літературними нагородами.