11 травня, у день вшанування пам’яті святих Кирила й Мефодія, слов’янських просвітителів та провідників християнства, відзначають День слов’янської писемності й культури.
Народилися творці першої слов’янської абетки у ІХ столітті із дванадцятирічною віковою різницею у візантійських Фесалоніках, по-слов’янськи Солунь (сучасне місто Греції Салоніки), тому їх часто називають солунськими. Михайло був старшим сином, а Костянтин – наймолодшим, а всього у сім’ї було семеро дітей.
Михайло, здобувши освіту, продовжив справу батька і став військовим. До тридцяти років він залишив військову службу і постригся в ченці, прийнявши нове ім’я – Мефодій.
 Костянтин завдяки своїм здібностям мав змогу навчатися із сином імператора. Освоївши словесні науки, логіку, філософію та математику, володів багатьма мовами: слов’янською, грецькою, арабською, латиною та івритом. Наділений неабиякими розумовими здібностями, швидкий та наполегливий у вивченні наук і мистецтв, він був людиною надзвичайно скромною. Відкинувши пропозицію вигідного шлюбу, вирішив стати священиком. Деякий час працював бібліотекарем, прагнучи усамітнення, пішов у монастир, але згодом повернувся, щоб викладати церковні та світські дисципліни в константинопольській вищій школі. Слухачі його лекцій за глибину думки, аскетизм та велику любов до книг називали Костянтина Філософом. Ім’я Кирило він отримав під час постригу в чернецтво вже перед самою смертю.
Святі Кирило та Мефодій займалися просвітництвом: перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я, відкривали при церквах школи. Своєю діяльністю брати сприяли розвитку освіти та культури слов’янських народів.
Спочатку просвітителі лише хотіли перекласти Біблію на мову, зрозумілу слов’янам. Слов’янська писемність, основи якої заклали Кирило й Мефодій, була створена в IX столітті, близько 862 року. Брати є творцями двох абеток – глаголиці і кирилиці. Першою була глаголиця, а на її основі з’явилася кирилиця, названа на честь одного з братів. Абетка, створена Кирилом та Мефодієм, складалася із 43 літер, а основою для неї став грецький алфавіт. Саме тому у сучасному алфавіті деякі літери пишуться так само, як і у грецькому – брати-просвітителі запозичили у греків 24 символи, а інші винайшли самостійно, керуючись фонетичними особливостями слов’янських мов. Цей алфавіт поширився у східних і південних слов’ян. Слов’янська азбука, яка стала головною справою всього життя Кирила та Мефодія, набула поширення не тільки в Київській Русі, а й в інших країнах, зокрема, на території, де зараз розташовані Сербія, Болгарія та Хорватія.
На основі кирилиці створені абетки слов’янських мов: української, білоруської, болгарської, македонської, сербської, російської, чорногорської. На сьогодні більше 250 мільйонів людей в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом. З 1 січня 2007 року, після приєднання Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця стала третім офіційним алфавітом ЄС, після латини і грецького письма.
Одночасно зі створенням абетки брати працювали над перекладом зі старогрецької мови на старослов’янську Євангелія та Псалтиря. Вони переклали значну кількість книг, що стало основою для започаткування слов'янських літературних мов і книжкової справи. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє (1057).
Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їхніх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’ян на вищий рівень, сформувавши основи церковнослов’янської писемності, заклали фундамент для розвитку усіх слов'янських літератур.
Святі Кирило і Мефодій вважаються послідовниками найрізноманітніших гілок християнства.
Ушановувати пам'ять засновників слов'янської писемності й літератури у Чехії почали із 1349 року, а в Болгарії, де зараз цей день вважається національним святом, із 1851 року. Уперше День слов’янської писемності і культури було відзначено у 1863 році на честь 1000-річчя створення слов’янської абетки. В Україні ім'я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846), а відзначають свято на державному рівні з 2004 року.
Це свято символізує цивілізаційне торжество слов’янства, його національну самобутність, об’єднує суспільство та долучає кожного з нас до безцінної культурної спадщини. Неповторність та незборимість українства утверджувалася завдяки саме писемності й рідній мові, спираючись на спільну духовну скарбницю всього слов’янського світу. Писемність і культура – це поняття взаємопов’язані та невід’ємні. Вони є показником народності, важливою частиною ідентичності українців.
|
На початок
Версія для друку
