У центральній публічній бібліотеці 5 липня відбулася презентація книги «Традиційний одяг українців Поділля (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.): історія, класифікація, конструктивно-художні та регіонально-локальні особливості». Розповіла про видання авторка – науковиця Лілія Іваневич.

Презентована монографія побачила світ цьогоріч. Це докторська робота. На заході Лілія Іваневич розповіла, як з’явилася ідея книги, звідки у неї любов і цікавість до національного костюма, як тривало дослідження. Також поділилася, що робота над книгою тривала 13 років: 10 років поїздок та експедицій, зокрема до 31 музею, два роки пішло на створення тексту та один – на оформлення й розміщення ілюстрацій і додатків.

«Ідея виникла давно. Мені пощастило у дитинстві бачити бабусину хату – повністю вишиту. Під час роботи були складнощі у доступі до окремих фондів, але це вдалося подолати. У книзі є світлини, які світ бачить вперше. Видання демонструє складні техніки, різні кольорові гами. Окремий додаток – строї на манекенах, художні реконструкції подільського вбрання, а також проєкти на основі сучасних моделей», – зазначила науковця. 

На тонкій обкладинці – чотири сорочки як відображення чотирьох локальних зон Поділля (Буковинського, Західного, Східного і Центрального). На твердій – мотив, що був найпоширенішим на Поділлі у межах описаних часів. Він означає жінку-берегиню, символізує тризуб і три стихії. Частиною монографії є словник, що вмістив 555 назв-позначень тих чи інших елементів, складових традиційного костюма, мотивів.

«Книга вражає і своїм розміром, і вмістом. Помітно, що багато зусиль докладено для реалізації наочності. Продумана кожна деталь. Таке видання гідне того, аби українці, а тим паче подоляни, ним пишалися», – зауважує бібліотекарка Ольга Голошумова.

Продемонструвала Лілія Іваневич і віднайдені складні, майстерні методи вишивки, які забувалися у радянські часи. Також у праці здійснено класифікації по матеріалах, по техніках, по орнаментальних мотивах.

«Виявляється, що велика кількість намиста саме на Поділлі вирізняла і молодших, і старших жінок, які в оформленні одягу були дуже винахідливими та вдавалися до різних хитрощів, аби завжди виглядати гарно і якось по-новому. Вперше почула, що подільські майстрині вишивали навіть спини сорочок. Це були вишиті смуги – дві або чотири. Такого не робили більше ніде в Україні. Окрім звичних для нас мотивів, у нашому регіоні практикували ще дуже багато інших способів та методів вишивки. Деякі з них надзвичайно складні й потребують наполегливості. Але разом з тим вони неймовірно красиві», – коментує учасниця презентації Оксана.

Тож з презентованим цього дня виданням читачі можуть познайомитися у центральній публічній бібліотеці. На перших сторінках охочі віднайдуть ще й  авторський екслібрис Лілії Іваневич.