Новорічні та Різдвяні свята (обрядовість)

Свято Різдва Христового в християнському світі – найкрасивіше і найурочистіше із 12 найбільших християнських свят. У цей день люди йдуть до церкви на святкову службу. У церквах встановлюють вертепи. Чимало сприяє урочистості різдвяний святковий стіл, за яким заведено збиратися всією сім'єю напередодні.

6 січня, на Святий вечір, стіл накривають найкращим посудом і подають 12 пісних страв: варений горох, смажену капусту, рибу, квасолю, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці, коржі, головними стравами є кутя та узвар. До столу господиня в основному подає дари саду й городу, щоб таким чином подякувати минулому року за благополуччя родини.

Як на небі з'являється перша зірка, сідають за стіл. На Свят-вечір родина обов'язково згадує своїх померлих родичів, припрошує їх взяти участь у вечері. Першою їдять кутю. Після вечері зі столу не прибирають, посуд не миють, а усі ложки складають до миски з кутею (щоб уночі душі предків могли почастуватися).

Гість на Свят-вечір приносить щастя до оселі.

7 січня, на Різдво Христове, після того, як у церкві скінчиться Богослужіння, починали колядувати, прославляючи Ісуса Христа. Колядники з колядницькою зіркою (Звіздою) ходили від оселі до оселі, співали колядки, бажали урожаю, багатства, усіляких гараздів. У відповідь господарі нагороджували колядників солодощами та грошима. Колядували протягом усіх Різдвяних свят аж до Водохреща.

Колядницькою ватагою керував отаман – він вів «перемовини» з господарями, заводив колядки. Отаман ніс Звізду і тому звався Звіздарем. Крім того, у ватазі обов'язково був Міхоноша, який ніс колядницьку торбу і збирав до неї те, що наколядували. Решта колядників несли дзвоники та співали.

Від цього дня і аж до Стрітення (15 лютого) вітають одне одного словами:

«Христос народився!» – «Славімо його!».